Вранці було дуже багато чуток про озброєних бандитів...
спочатку вирішила посидіти вдома...
Написала смс одногрупникам - на пари не ходять, на мітинги теж...вдома сидять...
Вирішила країну підтримувати морально, дивлячись ТВ, але потім, десь о 12...я не витримала...щось в душі ніби надломилося...
Подзвонила Саші, і почала збиратися на Майдан...

По дорозі купила 3 помаранчеві троянди - для себе, для Саші і для Насті(УмаТурман), з якою збиралася зустрітися...

З Настею зустрілися на Театральній, потім зустріли Сашу біл Універу і пішли на Хрищатик...

Там зізвонилися і ледве знайшлися з Богданчиком...
Потім до нас приєдналася ще одна наша з Сашею одногрупниця - Сніжана(що нас надзвичайно вразило і за що ми їй дуже вдячні!!!)...

Пройшовшись по Х., ми познімали відео, пофотографувалися, ось знімки:

палаткове містечко

натовп

Сніжана, Сашенька, Богданчик і Настя(уматурман)

Потім почала дзвонити мама, вона страшенно хвилювалася, тому що по радіо весь час щось повідомляти - якісь непевні, і на мамин погляд - небезпечні, речі...
Отож, прийшовши до маминого офісу, ми погрілися, попили чаю, я перевзула там мокрі наскрізь кеди(була вимушена одягти взуття на підборах), дочекалися моєї сестри - Ані, та знов відправилися на "барикади"(с)мама...
Там вже сонце сіло і ми побачили помаранчевий Київ, жовто-гаряча ілюмінація поєднувалася із прапорами і стрічками, а також...
Та що там казати - дивіться фото:

вітрина магазину "Теранова"

снігові баби

ну, і на останок, декілька наших фот...

Богданчик

Я

Революція чи ні, а дівчата як були збочені, так і залишилися...сьогодні до них у руки попав жовто-гарячий заєць - Ющя(Саша і Аня, а на другому плані Сніжана)

завершення вечора:

Настя о 5й мала з кимось зустрітися, Сніжана десь о 6 поїхала додому, нас залишилося четверо - Я, Аня, Богданчик і Саша...ми пішли до кафе "Опера", де я ще домовилася зустрітися з Тарасиком - мій дуже добрий знайомий, ми з ним в одному класі вчилися у школі, він багато для мене зробив і я його дуже люблю і ціную...
Саша нас покинула біля "Опери"...пішла додому..
десь у 6.15 Аня змилася, а з нею під шумок і Богданчик...тож, ми з Тарасиком і його другом залишилися втрьох...друг сів за інший столик, дивився телевізор і нам не заважав(хоча, не було чому заважати)... о 7 оголосили, що ЗЕК переміг...ми розрахувалися, я зав"язала хлопцям помаранчеві стрічки, і вони пішли на Майдан...а мене Тарас наполегливо попросив їхати додому...Ось вам і ЧОЛОВІК...

Ввечорі написав смс Костя...я запитала, чи ходить він на мітинги... Він розповів мені байок про тренування і навчання...про поїздку до Фінляндії...
Боже, та які там подорожі, коли ТАКЕ У ВЛАСНІЙ КРАЇНІ???!!! в мене просто навідь не було бажання з ним розмовляти...розчарування через край...

Чомусь мітингуюсь саме ті люди, від яких я зовсім цього не очікувала...Хлопець, якого я завжди не могла терпіти, з самого дитинства - мешкає зараз у палатці...а моя мама, з його мамою бігають на Майдан передавати харчі мітингуючим...

"ДРУЗЬЯ ПОЗНАЮТСЯ В БЕДЕ!!!"(с)