Галімський О. В.
Концепція вдосконалення державного управління закладами охорони
здоров’я, що реалізують загальнодержавні програми
Особливості ситуації із захворюванням на туберкульоз в Україні, а саме – стійка тенденція до зростання захворюваності та смертності від цієї інфекції, переважання темпів приросту смертності над зростанням захворюваності, ряд інших клініко-епідеміологічних показників (зокрема високий коефіцієнт циклічності більшості показників) вказують на відсутність ефективних втручань в перебіг епідемії протягом останніх 11 років та переважного впливу природних чинників на її перебіг.
Одною із об’єктивних причин такої негативної ситуації є відсутність єдиної, вертикально інтегрованої системи управління загальнодержавною програмою по боротьбі із захворюванням на туберкульоз.
Низька ефективність використання бюджетних коштів стала наслідком розмежованості в управлінні та фінансуванні зазначених закладів:
– мережі протитуберкульозних закладів у регіонах на пряму не підпорядковуються МОЗ України;
– фінансування їх з регіональних бюджетів здійснюється не в повному обсязі та не координується з таким фінансуванням з центрального бюджету, а такж позабюджетних джерел (подекуди закуплене високовартісне обладнання не має куди ставити через відсутність ремонту);
– реально відсутній контроль за цільовим використанням закупленого за кошти центрального бюджету обладнання;
– діюче законодавство (бюджетний кодекс) суттєво ускладнює маневр коштами та матеріальними ресурсами для потреб галузі.
В сучасних умовах також постали додаткові питання пов’язанні з управлінням галуззю, що вимагають його реформування а саме:
1. Налагодження вертикально інтегрованої системи бактеріологічної діагностики туберкульозу (в умовах дефіциту часу, обмеженого фінансування та практично відсутніх кадрових резервів).
2. Виконання вимог міжнародних донорів щодо системи управління національною програмою та створення Центру з контролю за туберкульозом.
Реальні умови також вимагають більшої гнучкості в управлінні та можливості швидкого маневру ресурсами – зокрема забезпечення оперативного перерозподілу лікарських засобів, постійного он-лайн моніторингу за їх наявністю тощо, а такж створення системи моніторингу національної програми та системи клініко- та соціально- орієнтованої системи епідеміологічного моніторингу.
Вищеописані недоліки, характерні для протитуберкульозної служби в цілому притаманні й мережі центрів СНІДу (за виключенням обставини існування Українського центру СНІДу), а також для інших мереж лікувальних закладів, що надають високоспеціалізовану медичну допомогу населенню, реалізуючі відповідні загальнодержавні та національні програми).
Все вищеописане наштовхує на логічний висновок щодо організаційної неспроможності існуючої системи управління загальнодержавними програмами, що базується на принципах співфінансування з бюджетів різних рівнів та одночасної підзвітності МОЗ та місцевим органам самоврядування.
З огляду на це є доцільним створення єдиної вертикалі управління мендичними закладами що надаютть високоспеціалізовану допомогу в межах реалізації загальнодержавених програм підпорядкованої МОЗ України.
Водночас необхідно відмітити що відповідна управлінська вертикаль на даний час вже існує в системі санітарно-епідеміологічної служби.
Відтак змінивши акценти у реформуванні, а саме – замість створення ще двох вертикалей (протитуберкульозної і центрів СНІДу) створити єдину управлінську вертикаль підпорядковану МОЗ України на базі санітарно-епідеміологічної служби.
Як видно зі схеми (рис.1) в пропонованій управлінській системі суттєвих змін зазнають повноваження головних державних санітарних лікарів регіонів (областей, Києва і Севастополя), які посуті справи стануть керівниками всіх підпорядкованих МОЗ України на регіональному рівні (а керівники відповідних служб на рівні регіонів – протитуберкульозної, Центрів СНІДу, на першому етапі – отримають статус заступника головного державного санітарного лікаря регіону) водночас решта структури і повноважень санепідслужби суттєвих змін не передбачають.
Основними умовами реалізації цієї схеми реформування є передача у вигляді цілісних майнових комплексів всієї мережі закладів протитуберкульозної служби (регіональних протитуберкульозних диспансерів) і Центрів СНІДу в підпорядкування МОЗ України, реогранізація НДІ фтизіатрії та пульмонології АМН України у Національний центр туберкульозу МОЗ України. З міркувань єниного підходу є доцільним перейменування Українського центру профілактики і боротьби у Національний.
В подальшому така система передбачає можливість інтеграції управління загальнонаціональними програмами у сфері інших наріжних медичних проблем (наркоманії і алкоголізму, цукрового діабету, онкологічних захворюванню, охорони материнства і дитинства, утвердження стереотипу здорового способу життя, тощо).
Пропонована система з на першому етапі з мінімальними фінансовими затратами в загальнодержавному масштабі в короткі терміни дозволить вирішити наступні нагальні проблеми:
1. Організації повноцінної бактеріологічної діагностики туберкульозу ІІ рівня на базі бактеріологічних лабораторій районних у містах, районних та міських міст обласного підпорядкування СЕС, після їх відповідного кадрового і матеріально-оргшанізаційного підсилення
2. Створення дієвої системи епідмоніторингу СНІДу і туберкульозу, відходу від дефективної практик “розмежування функцій” та „подвійної бухгалтерії” у статистіці захварюваності та смертнолсті від цих недуг.
3. Поширення тестування на СНІД на рівень районів (за рахунок лабораторій районних у містах, районних та міських міст обласного підпорядкування СЕС).
4. Забезпечення маневру тест-системами, лабораторним обладнанням, медикаментами на рівні регіону без втягнення у цей процес МОЗ України.
5. Поліпшення заходів щодо ВІЛ-асоційованого туберкульозу.
Можливий сценарій впровадження пропонованої системи:
– офіційне проголошення в Україні епідемії СНІДу і туберкульозу (видання відповідного Указу Президента України);
– внесення Президентом відповідного першочергового законопроекту на розгляд Верховної ради України.

Структурна схема організації системи управління загальнодержавними програми на центральному рівні (МОЗ України, І етап розбудови – централізація управління програмами з питань соціально небезпечних хвороб):

*1. Перший заступник Міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар України

2. Заступник Міністра охорони здоров’я – перший заступник головного державного санітарного лікаря України – Голова Комітету з питань соціально небезпечних хвороб МОЗ України.

Комітет з питань соціально небезпечних хвороб

3. Перший заступник Голови комітету з питань соціально небезпечних хвороб

4.А. Начальник Управління організації профілактики і лікування туберкульозу – заступник Голови комітету
Управління організації профілактики і лікування туберкульозу:

І – відділ управління програмами з туберкульозу:
І.І. – сектор моніторингу національної програми з туберкульозу
І.ІІ. – сектор організації лікування туберкульозу
І.ІІІ. – сектор недержавних програм туберкульозу
ІІ – відділ профілактичної роботи та епідмоніторингу туберкульозу

**Національний центр туберкульозу

4.Б. Начальник Управління організації профілактики і лікування ВІЛ/СНІДу – заступник Голови комітету
Управління організації профілактики і лікування ВІЛ/СНІДу

І – відділ управління програмами зі СНІДу:
І.І. – сектор моніторингу національної програми зі СНІДу
І.ІІ. – сектор організації лікування СНІДу
І.ІІІ. – сектор недержавних програм зі СНІДу
ІІ – відділ профілактичної роботи та епідмоніторингу СНІДу

**Національний центр профілактики та боротьби зі СНІДом

4.В. Начальник Управління організації профілактики і лікування наркоманії та алкоголізму – заступник Голови комітету
Управління організації профілактики і лікування наркоманії та алкоголізму
І – відділ управління програмами:
І.І. – сектор моніторингу національної програми
І.ІІ. – сектор організації лікування
І.ІІІ. – сектор недержавних програм
ІІ – відділ профілактичної роботи та епідмоніторингу

**Національна обсерваторія з питань наркоманії та алкоголізму

4.Г. Начальник Відділ формування здорового способу життя
Відділ формування здорового способу життя
Сектор документообігу
Сеткор масових заходів
Сектор по роботі з НУО

** Інститут громадського здоров’я МОЗ України

*1, 2, 3, 4, І, І.ІІ, – рівні управління
** – у підпорядкуванні, поза штатом центрального апарату МОЗ України

© Галімський О.В., 2006 р. (на правах рукопису)