за тиждень розпочнеться рік 2007. а я підіб*ю підсумки 2006.

минулий НР я зустріла на Майдані (неймовірно оригінально, правда?). але мені було весело пити шампанське та споглядати новорічний салют, а опісля стрибати під гурт Т.
далі була моя перша сесія. ця страшна подія тривала цілий місяць і я відчула, що таке місяць постійної напруги, коли навіть уві сні ти відчуваєш натягнутість кожного нерва. але такий довгий напряг отримав достойну винагороду - концерт Братів Гадюкіних у Палаці Спорту. 20 січня 2006 я, певно, пам*ятатиму усе своє життя. і те, як ми до вечора стояли у черзі на захист екзамена з алгебри, і те, як моя матанша Тетяна Вікторівна витягувала нас з одногрупницею на 4, і те, яке неймовірне полегшення настало опісля, і страшенний холод (-25 за бортом), і наповнений Палац Спорту, і "Боже, як вас багато!" (с) Кузя, і білий танець із Олегом Собчуком під "Ми ходили-дили-дили". але така ейфорія тривала недовго - майже на наступний день я захворіла і УСІ канікули (а їх було 2 тижні) лежала у ліжку з температурою 40. чесно, я плакала. від несправедливості. я мріяла поїхати у гори, а натомість втикала в телевізор, де показували всеукраїнський відбір на Є-бачення.
і знову почалось навчання. і знову потягнулись сірі, холодні, з льодовою кірочкою на асфальті, дні. світлими плямами на цьому сірому фоні стали поїздки в Протасів Яр - я встала на сноуборд. моє перше катання було нічним, і, коли я приперлась додому о 5 ранку, болів кожен м*яз. але я була щаслива.
у лютому ми з Тонєю їздили до Харкова на концерт Люка. подорож неймовірно спонтанна, а від того, неймовірно захоплива. і, не зважаючи на страшенний холод, ми отримали масу задоволення як від самого міста, так і від концерту.
приїхавши до Києва, я та мої одногрупниці взяли участь у студентському квесті "Мисливці за скарбами". 5 місце по місту. я вважаю, як на перший раз, дуже непоганий результат. на жаль, нам не подарували 25 пачок презервативів :( таі подарунки отримували перші 4 місця.
а далі пішли фотосесії. еротичні та не дуже. весінній авітаміноз спричинив пониження самооцінки. тому я лікувалася найдієвішими для себе методами.
наступною подорожжю стали Таврійські ігри. в якості фотокора УаФормату, я мала пропуск під сцену. де й стрибала у компанії таких самих щасливців, як і я. і хоч музон був, в основному, попсовий, але енергетика отримувалась кілограмами, що аж подих перехоплювало.
склавши літню сесію, я полетіла до Лондона. мене підкорило це місто. наскільки мені неблизькі по характеру англійці, настільки ж я прониклася їхньою столицею. може, хтось здивується: як це я відділяю місто від його мешканців? але чомусь я відчувала їх окремими складовими певного єдиного цілого.
ні, все ж таки, перша еротична сесія мала місце влітку, після приїзду з анлійської столиці. Терік був неймовірно щасливий, хоча цього, звичайно, намагавсяне показувати. ;)
протягом першого тижня липня я встигла заїхати у 3 міста: в Суми до бабусі, наступного дня поїхала автобусом в Полтаву на "Не будь байдужим", а опісля ще й до Очакова потрапила. щодо "НББ", то я була дуже щаслива, що не зустріла жодного представника ТК, окрім Безтелесика. але його я була дуже рада побачити, і ми запалювали концерт божевільними танцями на скамійках. дві, до речі, зламали. мої вибачення Полтавському МіськКому. а у Очакові я блукала руїнами Ольвії - грецької колонії на території тодішньої Таврії. були б гроші, вклала б їх саме туди - скільки прекрасного пропадає, елементарно розсипаючись від старості.
за тиждень до навчання я ще встигла злітати до Єгипта. і хоча Сфінкс і піраміди - це вєщь, але більше я туди не поїду. ;)
з настанням вересня я пішла працювати на Гала. а на першу зарплату купила собі водійські права. мені не соромно.
десь у жовтні я поїхала у Харків. до Безтелесика. мені не соромно.
за тиждень-два Гала організувало Бомонд. купа зірок і діячів шоу-бізу, а я бігала хвостиком за Даною, бо у великих туснявах людей відчуваю себе неймовірно самотньою. а ще я бігала хвостиком за Хусточкою, аби взяти у нього номер мобільного. мені також за це не соромно.
з першим снігом до Києва приїхав Люк. в цей день я вдруге сіла за кермо, а вже треба було виїжджати зі снігових завалів. Кислотний, до речі, струхнув їхати зі мною в клуб і віддав перевагу метро. :)
і знову були сесії з Теріком. цього разу - з улюбленою книжкою "middlesex".
Терік поїхав на моря, але я встигла через нього пробити собі спокійний вхід на зйомки кліпу "Я не знаю" гурту Т. ходила серед хлопців, демонструвала високі підбори, дивилася з Кісою "трасу 60" на його мобільному, патякала з Архітектором.
на день народження гурту Т. Віра, Оксана, Настя, Іра, Тоня, Аня і я зробили хлопцям прекрасний подарунок. хто знає - той знає. ви теж знаєте. ;) найбільше його зацінив, звичайно ж, Кіса. :)
з останнього - це наш корпоративний НР. п*яні танці, п*яні поцілунки, розпиття коньяку в моїй машині, Pink Floyd "High hopes".
а ще я купила собі сноуборд.

ні про що не шкодую. дякую тобі, 2006, що ти був. на жаль, тепер я відкладаю тебе на полицю минулого.

В этот раз в Киеве мне предстоит пробыть намного дольше, чем обычно

20 дней (с хвостиком)

Это предполагает больше просветов свободного времени.

В общем, если Вы захотите присоедениться ко мне в блужданиях улочками вашего города (или присоединить меня к вашим), разделить со мной столик в МакДональдсе, где я обожаю потягивать шейк (подумать только, я живу в городе, где нет ни одного макдональдса!:))) или просто написать мне эсэмэсу (они имеют совершенно особую ценность в чужом городе), то

(066) 102-38-80 Олеся.

или оставьте в комментариях свои

Да, и еще:

если кто хочет пару азовских ракушек (положительно заряженных энергией моря, любовно собранных мною в чистейших районах азовского побережья, на рассвете, когда едва занималось солнце летнего дня:))))

или несколько морских камешков

пишите здесь, сюда и сейчас, во всяком случае, не позже завтра

Кто знает, вдруг именно они привлекут к вам удачу или подарят устойчиво хорошее настроение, если вдруг жизнь вас сейчас не особенно радует:)

Мариупольским фрэндам:

скучайте!

пожалуйста

Очень хочу номера ваших телефонов.

есть розы...признанные красавицы, спокойные и уверенные в себе, прекрасны вечной и всегда новой красотой...они настолько идеальны, что становится скучно...на них хочется смотреть, ими хочется любоваться...

есть лилии...фарфорово-хрупкие, нежные и женственные до безобразия:)...с почти прозрачной кожей и аристократической бледностью...с тонкими пальцами, которые так и просятся в теплую и уверенную мужскую руку....таких хочется защищать..

есть орхидеи...чужие и непонятные, жутко притягательные и яркие...экцентричные...вечно стермящиеся вперед, не признающие никаких клумб...

магонолии...томные и терпкие... и не каждый за ними полезет на дерево...безумно красивые, но от них может болеть голова...они пьют коньяк и бейлис и душатся духами "Опиум"...

подснежник..улыбчивый и ясный, как весеннее утро...любит запах дождя и чистую романтику...целоваться под дождем или оправлять письмо любимому голубиной почтой...

фиалки и анютины глазки...Их прелестная свежесть слегка отдает горьковатым запахом цинизма, придавая им совершенно потрясающую пикантность...они хрупки, но сильны...у них стремительная походка и насмешливый взгляд...они не любят лилии и магнолии...

эдельвейс....глупы и ждут принца...уверены в своей неповторимости...так и умирают в одиночетве на обрывах...

а есть кактусы...и не цветы вовсе...похожее на инопланетянина растение...но поражает разнообразием обликов и самодостаточностью...правда цветут редко и только если за ними правильно ухаживают...)

М.Фрай: "Согласовывать свои действия с другими людьми называется вежливостью"

Курить...
Счастье...
Дым...
Магия...

Как это сексуально. Рот, изо рта - дым. Не надо говорить "брррр!" и лихорадочно открывать все окна. Курить - благородно. Потому что все мы кончаем жизнь самоубийством в той или иной мере, и только у курильщика есть смелость делать это откровенно, не обманывая в чистоте намерений ни себя, ни окружающих.

Вторичное (пассивное) курение, говорите? Идите нахуй. Вы не умрете здоровыми. А если и умрете, то под колесами авто или под дулом какого-нибудь вонючего абрека. Так не умрите ж, не отведав дыма. Ибо обращаетесь вы в дым.

Бухать, опять же - удел аристократии.

Серость бухает, и не может творить. Потому что бухает.

Аристократия творит, и не может не бухать. Потому что творит.

Мой КПД без традиционного вина в обед равен нулю.

Вино. Чистое, легкое. Разное, прекрасное, неожиданное, непредсказуемое.
Тонкое. Сложное. Молодое. Яркое. Деликатное. Свежее. Честное.
Прямо белый стишок получился. Такой с пафосом и слезами на глазах. В наш "век
постмодеризма" это, конечно, никуда не годится.

Я знаю, что не хорошо ошеломлять окружающих брутальными подробностями своей жизни, нельзя никого заставлять мысленно переживать все эти страхи, которые пережил ты..

Но..

Рекомендую почитать это исключительно в том случае, если сегодня вас обошло хорошее настроение (с возвышенно-романтичным туда соваться не стоит), и настоятельно рекомендую, если у вас период депресии и вы хотите понять насколько велики ваши проблемы.

Девочка Маша

Моменто