Так і ввижається мені професор у білому халаті та накрохмаленому капелюшку, який у вечірньому випуску новин детально розказує що ж то за така підступна хвороба колапс, і коли трапляється вона, то найчастіше із кандидатами від опозиції, особливо коли ті у непотрібному місці неправильно переходять дорогу перед КАМАЗом. Чи як по телевізору виступає поважний високопосадовець Мінздраву і пояснює, що не слід було якомусь депутатові заїдати нітратного огірка радіонуклідною картоплею – вони ж тобі вірна смерть від проносу з герпесом – мовляв, значно здоровіше коли на вечерю саке закусювати динею та запивать кумисом.

Якщо так собі чітко все обмізкувати, то тільки дурний буде обурюватись призначенню усієї прокучмівської верхівки Мінздраву на посади заступників міністра. Саме у консервації „смертельної зброї” антинародного режиму і полягає геніальний задум нової влади – бо інакше зовсім недоречним виглядає „найбезконфліктніший” нардеп у кріслі керівника відомства, яке за хабарництвом з корупцією переплюнуло ДАІ, митницю та податкову адміністрацію разом узяті, а традиції усього того ховаються ще у старих-добрих брежнєвських часах.

Проте варто було б „стратегам від народу” отому самому народу іноді роз’яснювать зміст своїх геніальних задумів. Бо дурнів у нас звісно мало, але й тут наша медицина пасе задніх – чого лишень варта та купка протестантів у наметах попід МОЗом? Хоча дурість, особливо „наметова”, як показує недавній досвід, – то річ надзвичайно заразна – іноді через неї навіть влада міняється...